О 16:00 сьогодні вся Україна зупинилася на мить. Це була мить мовчання, мить болю й пам’яті, мить єднання поколінь. Щороку, в четверту суботу листопада, ми повертаємося думками до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії — Голодомору 1932–1933 років, а також штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Ці злочини забрали мільйони життів — українських родин, дітей, матерів та стареньких, — і назавжди залишили рану в серці нашого народу.
Сьогоднішня подія має особливе значення. У час, коли Україна знову бореться за своє існування, пам’ять про минуле стає нашим моральним фундаментом. Вона нагадує: українців намагалися зламати голодом, позбавити голосу й майбутнього, але народ вистояв. Наше вшанування — це акт спротиву забуттю, акт вдячності тим, хто не пережив ті страшні роки, і відповідальність перед тими, хто житиме після нас.
Учні 5-А теж долучилися до вшанування пам’яті жертв Голодомору та вдома запалили свічечки — маленькі вогники, що символізують тепло пам’яті, світло надії та незламність українського духу.
Ми пам’ятаємо.
Ми не забуваємо.
Ми передаємо правду далі — щоб ніколи більше подібна трагедія не торкнулася української землі.
Ірина Семенова, класний керівник 5-А
